То як тобі Канада?

Одне з великих розчарувань в іншій країні, це їжа, напої та смаки.  Ти бачиш ту саму Пепсі чи Фанту, купуєш знайому шоколадку, шукаєш звичні товари на полицях. Але їх смак геть інший!  І ці не справжні шаріки не радують. Це дійсно багатьох засмучує.  Бо одна справа, коли ти не бачиш нічого знайомого і просто займаєшся вивченням нових продуктів та ностальгуєш за гречкою.  Інша справа - коли ти бачиш звичне, але воно як не справжнє. Очі відправляють сигнал в мозок, що от зараз буде такий смак - і облом.  Цей облом додає свій внесок в загальне розчарування і починається "всьо не так, всьо не то".  Нічого з цим всим не зробиш. Треба пам'ятати дві штуки. По-перше, багато виробництв мають локальну версію і хоч як рецепти однакові - продукти локальні і ось вам різний борщ у двух господинь за однаковим рецептом.  По-друге, варто одразу відмовитись від пошуку звичного смаку і перейти в режим дослідника місцевого ринку.  А головний фокус в тому, що я така вумна, все це знаю, але вс

Перше, що вразило в Канаді - це гугл. Він начисто ігнорує мої побажання в настройках, те, що у мене немає російської мови на одному з телефонів і дає видачу тільки російською мовою. Ну хіба що запит специфічно український.  Коли я послуговуюсь перекладачем через пошук "realistic переклад", гугл відповідає таким чином.  Наступні дві сторінки видачі гугла виглядають так: І це постійна історія, яка дратує неймовірно. Моя українська в телефоні, який на українських настройках, БЕЗ російської навіть, як мови вводу, нікого не цікавить. You attached to той народ і ту мову і це константа.  Друге, що я помітила не одразу, але потім спеціально спостерігала - кількість дурної реклами в соцмережах зросла. Чи не через допис в фб і через кілька твітів мені підганяють сайтік з якимось лайном, який побудований на перегонці трафіку. Ніякі "мені не подобається цей контент" чи щось таке не працює.  В емейлі - те ж саме. Якщо не відписалась одразу - всьо. Щодня тобі падатиме кіпа спаму

Ще весною, коли я жила в Болгарії, казала комусь, що "вхід" в борщ на новому місці не завжди простий. От кожна хазяйка знає, що треба купити на борщ: картопля, буряк, морква, цибуля, м'ясо, капуста, кріп, помідори ну і ще інгредієнти в залежності від багатьох факторів. Але на новому місці для борщу потрібна КАСТРУЛЯ. А ще сковорідка, терка та інше кухонне приладдя, яке може бути, а може й бути відсутнім. Тому в Болгарії я накупилась всього приладдя, а потім вже пішла полювати на буряк. В Клагарі ж мені пощастило з квартирою. Бо майже все приладдя тут було одразу. Каструля (не пів-відра, канєшно, але й літрів та на 4-5 точно), сковорідка Тєфаль (нова!) і все інше було. Хіба що не вистачало терки. "Та без проблем" - подумала я, коли складала список всього, що маю купити найближчим часом. Так от сьогодні пішла в магазин. Насправді я пішла прогулятись та купити термометр, бо набридло не знати, наскільки холодно чи тепло за вікном. А ще я кимось чином примудрилась ще

Ви не знаєте мову. З яким рівнем ви б не їхали в нову країну в еміграцію, ви не знаєте мову. Так, знати на якомусь рівні краще, ніж ніякого. Але вашого рівня в будь-якому випадку буде не достатньо. Просто будьте до цього готові. Я вчила англійську, можна сказати, все життя. З першого класу школи, інститут, а потім уривками: то працювала там, де мала послуговуватись англійською, то дивилась серіали, читала статті, часто на редіті та дуже в контексті гумору. Чому моєї англійської недостатньо? Якщо ви не турист, вам треба зважати на деталі. Наприклад, знімаючи Airbnb або готель, ви не знаєте, що таке amenities. Вам це не треба. Або, перебуваючи в країні тиждень, ви не зважаєте, що слово "туалет" тут не "toilet, не "WC", а "washroom". Ви не відкриваєте рахунок у банку, не зважаєте на фінансові дрібниці абсолютно їношої фінансової та податкової системи країни. Ви і у своїй країні не те щоб сильно розбирались в цьому (більшість погано розуміється навіть в т

Одне із постійних запитань, яке я чую “Таню, чому саме Канада?” і я маю на нього таку відповідь. Я з тих людей, які свого часу, чуть що, кричали “пара валіть” і дійсно мріяла про еміграцію. До речі, був момент, коли емігрувати дійсно могла, але десь послухала “да кому ти там потрібна”, десь вибрала відносини, які все одно закінчились згодом, але цей вибір в той момент було варто зробити.  Так от. Коли я вчергове сказала, що вже таки варто валіть з країни, а було це десь в 2008 році, мені задали абсолютно логічне питання “а куди ти хочеш емігрувати?” і я не мала відповіді.  (До речі, помітила, що якісні зміни у моєму житті достатньо часто відбувались саме завдяки таким питанням, які хтось мені ставив, а я замислювалась.) Так от тоді теж замислилась. Склала список країн, які мені подобались.  Наприклад, знала, що не хочу емігрувати в Штати, не розглядаю східні країни, із цікавістю дивлюсь на північну Європу і в принципі не буду цікавитись південною частиною земної кулі. Тому список не бу

Канада зустріла мене цікавим перформансом. В день приїзду я сильно не помітила погоду, бо час прильоту за Канадським часом був десь о третій годні дня, а за часом, з якого я прилетіла, була вже майже дванадцята ночі. Зважаючи на те, що встала я о третій ранку на рейс Варшава - Відень, не спала я майже добу. Бо, звичайно ж, не лягла спати одразу після прильоту: година на очікування work permit (дозвіл на роботу), ще пару на приїзд до місця проживання і все оце.  Тому тільки наступного дня зрозуміла, що погода в середині жовтня в Канаді спекотна і ходила по місту в одній футболці, доки куртка сумно висіла на рюкзаку.  Наступного дня було якось не жарко, але не те, щоб холодно. А ось ще наступного дня випав сніг.  Це було прикольно :) інкаше я цей перформанс не назву. Місцеві відповідали однаково "Oh, it's Calgary!" і ніякого здивування погодними змінами не проявляли. А потім загадково говорили про шинук. Шинук - це теплий циклон з гір, який запросто міняє температуру з міну